Ґеноцід (од ґрец. γένος γένος — род, плем'я та лат. caedo — убиваю) є злочін проти людьскости дефінованый міджінародным кріміналным правом як „нароком сістематічне нічіня, цїлой або части, етнічной, расовой, реліґійной або народностной ґрупы“ хоць што значіть „часть“ є субєктом дебаты правників.
Понятя „ґеноцід“ выдумав Рафаел Лемкін, правник польско-жыдівского походжіня в роцї 1944, з ґрецького корїня слова ґенос (γένος) (народжіня, раса, род); і латиньского суфіксу -цідіум (загубити) кріз французьке -ціде.
В роцї 1933 Лемкін запропоновав „злочін варварства“ правній радї Сполоченству націй в Мадрідї. То была перша проба о створїня закона проти тому што буде пізнїше называне ґеноцідом. Концепт пропозіції походив з ёго молодости, коли першыраз чув о Османьскім громаднїм забиваню (арменьскый ґеноцід) хрістіаньского жытельства бігом першой світовой войны і анті-Ассірьскій перзекуції в Іраку. Ёго пропозіція была одвергнута і ёго праца навела незгоду польской влады, котра выконовала політіку змірїня з націстічным Нїмецьком.
В роцї 1944 Carnegie Endowment for International Peace опубліковав Лемкінову найвызначнїшу працу під назвов Axis Rule in Occupied Europe в США. Тота книжка загорнёвала шыроку правну аналізу Нїмецького панованя в землях окупованых націстічным Нїмецьком в часї другой світовой войны, в тім чіслї дефініції понятя ґеноціду („знічіня нації або етнічной ґрупы“).
Лемкінова ідея ґеноціду як злочіну проти міджінародному праву была прията міджінароднов комунітов і была схоснована як єден з правных підкладів норімберьского процесу (обвинїня шпеціфікованы 3 пунктом скаргы, же обвинены „нароком учінили сістематічный ґеноцід – передовшыткым вымазаня расовых і народностных ґруп“) Лемкін презентовав пропозіцію договору о ґеноціду в шорї країн, намагав ся їх пересвідчіти к підпорї резолуції. З підпоров США, пропозіція была предложена к зважіню
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.