Асиміля́ція (від лат. assimilatio < assimilo — «уподібнюю») або уподі́бнення — у мовознавстві, уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і в акустичному плані.
Асиміляція буває регресивна та прогресивна. Регресивна — коли наступний звук впливає на попередній (пишемо — «змагаєшся», вимовляємо — ). Прогресивна, якщо, навпаки, попередній звук впливає на наступний (пор. укр. бджола — дав.-рус. бъчела).
Як регресивна, так і прогресивна асиміляція може бути повною і неповною (частковою). При повній асиміляції звук цілком уподібнюється сусідньому (наприклад, «розсіяти» вимовляється як ); при неповній — звук уподібнюється сусідньому частково, напр. за дзвінкістю (слово «боротьба» вимовляється як ) або за глухістю (слово «нігті» — як ).
Слов'янським мовам більш властива регресивна асиміляція, тюркським мовам — прогресивна.
За відстанню між уподіблюваними звуками розрізняють контактну і дистактну асиміляцію: контактна асиміляція — уподібнення суміжних звуків; дистактна асиміляція — уподібнення звуків, розділених іншими звуками.
Асиміляційні процеси класифікуються за трьома основними ознаками: напрямом, обсягом, характером змін.
Асиміляція за напрямом може бути прогресивною і регресивною. При прогресивній асиміляції наступний звук уподібнюється до попереднього, при регресивній — навпаки. У більшості сучасних мов, зокрема і в українській, характерна регресивна асиміляція. Наприклад: просьба — . Прогресивна асиміляція у тюркських мовах. Також приклади прогресивної асиміляції зафіксовані в історії української мови: дав.-рус. бъчела — «бчела» — «бджела» (бджола), де вона відбулася після зникнення редукованого . Одним з найтиповіших наслідків прогресивної асиміляції в давнину є другий звук, який виник внаслідок колишнього уподібнення звука до попереднього м'якого приголосного. Наприклад: знання, сіллю, зрання, ллють тощо.
Обсяг асиміляції вказує на міру уподібнення одного звука до іншого. Звук може уподібнюватися за одними ознаками і не уподібнюватися за іншими, а може уподібнюватися за всіма. За обсягом асиміляційні процеси класифікують на часткові і повні. Українській мові притаманні і часткові, і повні асиміляції.
За характером змін можна виділити такі різновиди асиміляцій:
Графічна асиміляція — уподібнення звуків, яке зафіксоване на письмі.
Зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:
Шиплячі приголосні перед зубними змінюються на зубні:
Проривний перед та змінюється на шиплячий:
Проривний перед та змінюється на :
За м'якістю наступним пом'якшеним приголосним асимілюються , , , , , , , : , , , , .
Якщо приголосний належить до префікса, його асиміляція кореневим пом'якшеним приголосним не відбувається: , , .
Асимілятивне пом'якшення префіксального приголосного відбувається тільки у таких словах: , , , .
Звуки , , , , , , , , , , , , у позиції перед м'якими приголосними не піддаються асиміляційному пом'якшенню.
Асиміляція голосних відбувається тоді, коли перед наступним складом з наголошеним вимовляється як близький до нього . Це знайшло відбиття і в орфографії — староукраїнські «богатий», «горячий», «кожан», «колач», «хозяїн» стали вимовлятися і писатися як «багатий», «гарячий», «кажан», «калач», «хазяїн». У пам'ятках староукраїнської писемності подібне написання простежується вже з XV ст.