Боулінг | |
Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Математика |
---|---|
Боулінг у Вікісховищі |
Бо́улінг (від англ. bowling «гра в кулі»; також заст. «кру́глі») — гра на влучання важкою кулею у кеглі. Вид спорту, стандарт якого усталився у США у XIX столітті та набув поширення у всьому світі. Боулінг визнаний Міжнародним олімпійським комітетом, його також вважають кандидатом до олімпійських видів спорту.
Сучасний боулінг проводять у спеціально обладнаних критих залах. Суть гри полягає в тому, щоб так кинути важку кулю, щоб вона прокотилася по спеціальній гладкій доріжці, точно влучила у побудовані трикутником 10 кеглів і збила з них якомога більше.
Боулінг — це одна з найдавніших ігор людства. Ще не був заснований Рим, а люди вже катали кулі, намагаючись збити кеглі. У 1930 році британський антрополог Фліндерс Пітрі знайшов в єгипетських похованнях набір для гри, яку можна назвати прототипом сучасного боулінгу. Якщо він не помилився в розрахунках, то цим комплектом користувалися десь за 5200 років до народження Христа. Стародавні полінезійці грали в дуже схожу на боулінг гру, причому від мети гравця відділяло близько 18 метрів — практично та дистанція, яку використовують у грі сьогодні. Ближча до сучасної форма боулінгу з'явилася в Німеччині в ранньому середньовіччі. Саме німцям ми зобов'язані як 9 кеглем, так і їх назвою. На початку XII століття в боулінг стали грати у Британії. При цьому гра набула такої популярності, що король Едуард III був змушений офіційно оголосити її поза законом, з тим, щоб солдати, які весь вільний час грають у боулінг, зосередилися все ж таки на тренуваннях зі стрільби з луку.
Свою версію боулінгу мали і голландці, які грали в «данські кеглі». Гравець, який першим збиває 31 кеглю (але жодної більше), перемагав.
І англійці, і голландці, і німці успішно експортували свої версії боулінгу в Новий Світ, де на початку XIX століття він став воістину всенародним захопленням.
Бум навколо боулінгу досяг небувалого рівня, навколо гри закрутилися гроші — укладалися угоди, почалися махінації. Другий раз в історії боулінг забороняють. У вердикті суду штату Коннектикут заборонено «котити кулю в 9 кеглів». Вихід був знайдений швидко — просто додали ще одну кеглю. Таким чином і з'явився сучасний варіант боулінгу.
У всіх штатах виникали боулінг-клуби, але в кожному місці існували свої правила і особливості гри (наприклад різний розмір кулі і кеглів).
У 1895 році нью-йоркський ресторатор Джо Тум зміг зібрати представників різних клубів з різних регіонів країни. Так з'явилася перша професійна ліга боулінгу АВС (American Bowling Congress), яка встановила єдині правила гри, стандартні вимоги до майданчика і почала проводити загальнонаціональні змагання. У Штатах боулінг був вельми відомим і серед жінок. У 1916 році в Сент-Луїсі був створений Жіночий міжнародний конгрес боулінгу (WIBC). Сьогодні ця організація об'єднує 2 млн 750 тис. членів і є найбільшою в світі жіночою спортивною організацією.
Ще одна революція в боулінгу сталася в 1951 році, коли був винайдений спосіб автоматичної установки кеглів. Гра стала ще популярнішою, була визнана однією з найпопулярніших форм сімейного відпочинку. Щомісяця проходили сотні аматорських та професійних турнірів. Чемпіонати з боулінгу почали транслюватися по телебаченню. З появою професійного обладнання боулінг як спорт і розвага з тріумфом повернувся в Європу, завоював розвинені країни Азії, Латинської Америки. Сьогодні в нього грає майже 100 мільйонів чоловік у 90 країнах світу, але найбільша частка припадає все ж таки на США, де число боулінг-клубів досягає 8 тис.
Провідні європейські школи боулінгу розташовані у Фінляндії, Швеції, Данії, Німеччини, Англії.
У наші дні світ захлеснула друга хвиля боулінгового буму. Щорічно у всьому світі проводять понад 100 тисяч турнірів. 250 тисяч доріжок об'єднують понад 100 мільйонів гравців з різних країн.
Потрібно визнати, що і в СРСР кілька ліній боулінгу все ж таки було. Зазвичай вони з'являлися в комплексі інтуристівських готелів для розширення діапазону послуг іноземним туристам. Так, вітчизняна іграшкова промисловість пропонувала дітям ігровий набір з кульки і шести кеглів. Але все-таки, напевно, в ЦК КПРС не було явних шанувальників гри, тому ні розпорядження про створення федерацій, ні вказівок про розгортання боулінг-клубів по всій країні так і не надійшло.
Доріжка
Покриття доріжки роблять з лакованої деревини або штучного матеріалу. Його також добре змащують. Ступати на доріжку під час гри заборонено.
Куля
Кулі можуть бути різноманітними за вагою, діаметром та отворами для захвату пальцями. Правилами дозволений розмір кулі не більше 8,595 дюймів в діаметрі (218,3 мм). Вага може бути теж різною, але в межах 6-16 фунтів (2,72 — 7,26 кг). Кожен гравець має право вибирати собі кулю за власним бажанням. Однак прийнято, що оптимальна вага кулі — 10 % від ваги тіла гравця.
Для обхвату пальцями кулі мають спеціальні отвори. За правилами має бути не більше 15 отворів, але практично їх рідко буває більше п'яти — найчастіше три отвори, які розташовуються у формі довгого рівнобедреного трикутника. Гравець охоплює кулю пальцями кисті в такий спосіб: у нижній отвір вставляється великий палець, у два верхніх — середній та підмізинний.
Цей розділ статті ще не написано. |
При грі в тенпін-боулінг з друзями можна спробувати відійти від правил, вигадуючи свої, — для заради експерименту й забави. Кілька вдалих експериментів з часом здобули визнання гравців. Ось деякі з них.:
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Боулінг |
Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|