Грубешівський повіт
| Грубешівський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat hrubieszowski | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Люблінське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Грубешів | ||||||||||
| Населення: | 67 861 (2008) | ||||||||||
| Площа: | 1268,02 | ||||||||||
| Густота: | 54 | ||||||||||
| Урбанізація: | 26,86 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | LHR | ||||||||||
| TERYT: 3.06.08.04.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Грубешівський повіт (пол. powiat hrubieszowski) — повіт Люблінського воєводства Польщі. В нинішніх межах повіт існує після 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.
Загальні дані
Повіт знаходиться у південно-східній частині воєводства.
Адміністративний центр — місто Грубешів. Станом на 1.01.2008 населення становить 67 861 осіб, площа 1268,02 км².
Адміністративний поділ
- місто: Грубешів
- міська гміна: Грубешів
- сільські гміни: гміна Долгобичів, гміна Городло, гміна Грубешів, гміна Мірче, гміна Тріщани, гміна Ухані, гміна Вербковичі
Демографія
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 69 240 | 100 | 35 215 | 50,9 | 34 025 | 49,1 |
| Міста | 18 668 | 100 | 9775 | 52,4 | 8893 | 47,6 |
| Села | 50 572 | 100 | 25 440 | 50,3 | 25 132 | 49,7 |
Історія
.jpg)
У складі Речі Посполитої утворений у 1429 році.
Новопосталою польською владою у листопаді 1918 р. окупований Грубешівський повіт Холмської губернії. 14 серпня 1919 року включений до новоутвореного Люблінського воєводства.
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року населення повіту становило 103 841 особа (50 064 чоловіків та 53 777 жінок), налічувалося 14 994 будинків. Розподіл за релігією: 50 735 римо-католиків (48,86 %), 38 468 православних (37,05 %), 13 967 юдеїв (13,45 %), 394 греко-католиків (0,38 %), 273 євангельських християн (0,26 %), 3 християн інших конфесій (%), 1 нерелігійний. Розподіл за національністю: 76 825 поляків (73,98 %), 15 852 українців (15,27 %), 10 835 євреїв (10,43 %), 329 осіб інших національностей (0,32 %).
1 квітня 1929 р. село Високе з ґміни Грабовець Грубешівського повіту передане до ґміни Скербешів Замойського повіту.
Розпорядженням Ради Міністрів 27 червня 1930 р. територію міста Грубешів було розширено шляхом приєднання вилучених із ґміни Дяконів села Побережани, колоній Побережани Приватні, Маківщина, Михайлівка, Тересівка, Війтисіво, Славетин, Млин Паровий, Некучне і фільварку Антонівка.
1 жовтня 1931 р. колонія Борсук передана з ґміни Телятин Томашівського повіту до ґміни Мірче Грубешівського повіту.
1 квітня 1936 р. ґміна Мірче приєднана до ґміни Ментке, а ґміна Дяконів ліквідована з передачею громад Білошкіри, Деканів, Морочин, Шпиколоси, Свірщів і Тептюків до ґміни Монятичі та громад Бродниця, Черничин і Волиця — до ґміни Мєняни.
Під час Другої світової війни польські шовіністи здійснювали численні напади на українське населення. Лише в першій половині 1944 року польські банди спалили 52 українські села.
У серпні 1944 року мешканці 34 сіл Грубешівського повіту безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити їхні села до складу УРСР, звернення підписало 5157 осіб. Відповідно до договору про радянсько-польський кордон 1945 року, Грубешівський повіт, як і вся Холмщина, залишився у складі Польщі. 9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням. За радянськими оцінками у 1944—1946 роках, у повіті налічувалося від 40 тис. до 76 тис. українців, які підлягали переселенню до УРСР. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Грубешівського повіту було депортовано 68 658 осіб (з 69 937 взятих на облік до виселення).
Втім, як пізніше з'ясувалося деяким українцям вдалося уникнути переселення, тому в 1947 році польська комуністична влада почала готувати вже нову депортацію, відому як операція «Вісла». За польськими підрахунками станом на 1 серпня 1947 року в повіті налічувалося 6580 українців (2065 родин), які підлягали виселенню в північно-західні воєводства. З 16 червня до 15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Грубешівського повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 7635 українців. Ще 580 невиселених українців підлягали виселенню.
Після угоди з СРСР 15 лютого 1951 року про обмін ділянками територій частина повіту перейшла до Сокальського району Львівської області УРСР.
Примітки
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- ↑ 590 lat Powiatu Hrubieszowskiego 1429 – 2019. Historia Polski w historię powiatu wpisana – spacerkiem po powiecie hrubieszowskim - wycieczka tematyczna. starostwo.hrubieszow.pl. 26 червня 2019.
- ↑ «580 lat powiatu hrubieszowskiego 1429—2009» dr Agnieszka Jamróż; Hrubieszów: wizytówka miasta znów cieszy oko
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. VIII. Tablica wojewódzka. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 marca 1929 r. o zmianie granic powiatów hrubieszowskiego i zamojskiego w województwie lubelskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 czerwca 1930 r. o zmianie granic miasta Hrubieszowa w powiecie hrubieszowskim, województwie lubelskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 24 sierpnia 1931 r. o zmianie granic powiatów hrubieszowskiego i tomaszowskiego w województwie lubelskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 6 grudnia 1935 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Mircze w powiecie hrubieszowskim, województwie lubelskiem. Dz.U. 1935 nr 96 poz. 609 (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 marca 1936 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Dziekanów w powiecie hrubieszowskim, województwie lubelskiem. Dz.U. 1936 nr 22 poz. 184 (пол.)
- ↑ а б в г Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 15; 280-281; 336, 532, 638.
- ↑ Кубійович В. М. Західні Українські Землі в межах Польщі 1920-1939 / Володимир Кубійович; Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т. — Чикаго; Нью-Йорк : Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т, 1963. — С. 28.
- ↑ Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
- ↑ Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
- ↑ а б Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 174. (пол.)
- ↑ а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-422. (пол.)
| |||||||||||||