У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Магнати.
Даймьо́, або магна́ти (яп.大名, だいみょう, МФА: , досл. «великоімениті») — провінційні або регіональні володарі у феодальній Японії (XIV—XIX століття). Представники заможних самурайських родів, голови сюґо. У період Едо всі землевласники, прибуток яких перевищував 10 тисяч коку, називалися магнатами.
Даймьо́ — термін, вживаний у сходознавчій і японській науковій літературі,
Да́йміо (да́ймйо) — адаптоване написання,
Магнати — термін, вживаний в європейській історіографії,
Князі — термін, вживаний в українській історіографії.
Класифікація
Сюґо-даймьо (яп.守護大名, しゅごだいみょう, магнати-воєводи) — магнати XIV—XV століття, у період існування сьоґунату Муроматі. Початково були воєводами — військовими управителями, головними представниками центрального уряду в провінціях. Поступово перетворилися на повноправних провінційних володарів, що розпоряджалися усіма режисурами провінції.
Сенґоку-даймьо (яп.戦国大名, せんごくだいみょう, магнати часів міжусобиць) — магнати XVI століття, які існували у період Сенґоку. Виникли на базі потужних регіональних самурайських родів, які керували значними володіннями (від повіту до декількох провінцій) і мали власні армії з місцевої самурайської знаті та заможного селянства.
↑Коваленко О. О. Ода Нобунаґа в японській антихристиянській літературі на прикладі Записів про розквіт і падіння Храму південних варварів // Східний світ. — 2009. — № 2. — С. 10-19.
↑Дайміо // Понятійний апарат з історії держав і права зарубіжних країн : термінологічний словник-довідник / Автор-упорядник В. М. Сотниченко. — Київ, 2014.