Національний округ — в СРСР вид адміністративно-територіальних одиниць, що існував у 1921–1977 роки. Національні округи утворювалися на територіях з переважанням неросійського населення. Існувало дві групи національних округів:
1) Національні округи для народів Кавказу, що проживали на території Горської АРСР (Чеченський, Інгуський, Осетинський, Кабардинський, Балкарський і Карачаєвський). Ці округи існували у 1921–1922 роках.
2) Національні округи переважно для нечисленних народів Сибіру і Півночі. 10 грудня 1930 постановою ВЦВК «Про організацію національних об'єднань в районах розселення малих народностей Півночі» були створені Ханти-Мансійський (спочатку називався Остяк-Вогульский), Ямало-Ненецький, Таймирський (Долгано-Ненецький), Евенкійський, Вітімо-Олекмінський (Евенкійський), Чукотський, Коряцький і Охотський (Евенський) національні округи.
В 1977 році всі національні округи були перейменовані на автономні округи.