Саломея | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Salomé | ||||
Обкладинка українського видання (2018) | ||||
Назва на честь | Саломія | |||
Жанр | трагедія | |||
Форма | one-act playd | |||
Тема | Саломія | |||
Автор | Оскар Вайлд | |||
Мова | французька | |||
Написано | 1891 | |||
Опубліковано | 1894 | |||
Країна | Франція | |||
Переклад | Іван Кревецький, Катерина Міхаліцина | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Цей твір у Вікіджерелах |
«Саломея» (фр. Salomé) — трагедія ірландського письменника Оскара Вайлда. П'єсу написано французькою мовою 1891 року. Вперше опублікована 1893 року в Парижі, англійська версія п'єси побачила світ 1894-го.
Джерелом для написання твору послужила розповідь з Нового Заповіту, ув'язнення та обезголовлення Івана Хрестителя після танцю малолітньої Саломії на Cвяті у Ірода.
Оскар Вайлд написав «Саломею» французькою мовою взимку 1891 року (саме в цей період він проживав у Парижі). 1892 року почалася підготовка постановки п'єси в Лондоні, де головну роль мала виконати Сара Бернар, відома французька актриса. Проте, через британську цензуру (на сцені заборонялося грати біблійних персонажів), постановку п'єси довелося скасувати. Вперше п'єсу поставили на сцені 1896 року в паризькому театрі «Творчість» (фр. Théâtre de l'Œuvre), коли Оскар Вайлд саме відбував своє покарання в Редінзькій в'язниці за «особливо непристойну поведінку». Британська цензура щодо п'єси тривала аж до 1931 року.
Вперше п'єсу опубліковано 1893 року в Парижі, англійська ж версія вийшла друком на рік пізніше (1894). Оскар Вайлд доручив переклад твору англійською Альфреду Дуґласу, але через невдалу спробу останнього, він все-таки мусив втрутитися та підкорегувати англійський текст. Ілюстрації до видання здійснив Обрі Бердслі, британський художник ..
|
Гнітюча атмосфера вечора. Декілька другорядних персонажів обговорюють появу княжни Саломеї на Іродовому бенкеті. З цистерни-в'язниці їхню бесіду перериває голос Йоканаана, який повідомляє про майбутній прихід провісника. На сцені з'являється княжна Саломея. Вона наказує звільнити Йоканаана. Між ними зав'язується діалог і Саломея декілька разів хоче поцілувати в'язня в уста, але той відмовляє їй та відповідає прокльонами. Таким чином простежується конфлікт між язичницьким світом Римської Імперії та християнськими цінностями, які передвіщає Йоканаан.
У пошуках Саломеї, на сцену виходить Ірод. Він просить княжну станцювати для нього. Саломея погоджується, але за умови, що останній потім здійснить будь-яке її бажання. Виконавши прохання Ірода, Саломея каже: «Бажаю, щоб принесли мені на срібному полумиску голову Йоканаана». Саломея так мститься в'язню за те, що він не відповів їй взаємністю на її бажання. На княжну падає промінь місячного світла і вона тріумфально бере відрубану голову та промовляє: «Я поцілувала твої уста, Йоканаане». П'єса закінчується наказом Ірода: «Вбийте сю жінку».
Ілюстрації Бердслі до п'єси «Саломея» — одні з найвідоміших робіт митця. Загалом, митець створив двадцять оригінальних ілюстрацій, які супроводжували п'єсу та відображали його самостійне бачення тексту. Проте, існують щонайменше дві суттєві розбіжності між текстом та малюнками:
1905 року на основі німецького перекладу «Саломеї» Ріхард Штраус написав однойменну оперу. Харківському композитору Борису Яновському належить можливе авторство опери «Саломея», написаної на основі однойменної п'єси Оскара Вайлда. Незважаючи на те, що Б. Яновський в «Автобіогрфії» не включив музичну драму до списку своїх творів, у програмі концерту Одеського відділення ІРМТ 1910 року згадується виконаний фрагмент з опери «Саломея» під назвою «Бенкет Ірода».
У Вікіджерелах є |
|
|