Сицилійський емірат
| Сицилійський емірат | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Палермо | |||
| Мови | арабська мова | |||
| Релігії | іслам, християнство, юдаїзм | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 831 | |||
| - Ліквідовано | 1091 | |||
| ||||
Сицилійський емірат (араб. إِمَارَة صِقِلِّيَة, ʾImārat Ṣiqilliya, «емірат Сикилія») — мусульманська берберська монархічна держава у 831–1091 роках на Сицилії та Мальті зі столицею в Палермо. Один із найбільших мусульманських осередків у Європі часів середеньовіччя. Постала внаслідок ісламського завоювання Сицилії (827—902), що належала Східній Римській імперії. Спочатку була складовою Аглабідського емірату Аббасидського халіфату (831—909) і Фатімідського халіфату (909—948). Згодом стала самостійними еміратом династії Кальбійського дому (948).
В багатьох галузях державного будівництва та культури спиралася на візантійські взірці, проте у законодавстві керувалася ісламським правом. Панівною релігією був іслам, проте завойовники дозволили місцевому населенню сповідувати християнство і юдаїзм в обмін на сплату спеціального податку. Офіційною мовою діловодства була арабська (сицилійська арабська). У середині Х ст. емірат увійшов у політичну кризу, що розвинулася у міжусобиці. Християнські найманці-нормани під проводом Рожера I захопили острів у мусульман і заснували Сицилійське графство (1071) й здобули останній форпост мусульман в Ното (1091). Тривалий час нормани зберігали релігійну автономію мусульман, які становили більшість населення Сицилії до ХІІІ ст.
Примітки
- ↑ Jewish Badge. www.jewishvirtuallibrary.org.
Бібліографія
- Metcalfe, A. The Muslims of Medieval Italy. Edinburgh University Press, 2009.
- Smith, D. A History of Sicily: Medieval Sicily 800—1713. London, 1968.
- Ahmad, A. A History of Islamic Sicily. Edinburgh, 1975.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сицилійський емірат
