Існуючі східнослов'янські мови — білоруська, російська та українська;русинська вважається або окремою мовою, або карпато-русинським діалектом української мови (більшість філологів з України та інших країн, які досліджували ці говірки вважають її кодифікованою або не кодифікованою групою говорів української мови).
Теоретично, спільний давньоруський період у східнослов'янських говорах закінчився із занепадом зредукованих ъ, ь, який відбувався протягом XI—XIII ст. у східнослов'янських діалектих ареалах не синхронно. Неоднакові наслідки цього процесу засвідчили початок самостійної історії окремої східнослов'янської мови. Але на сьогодні остаточно спростовані теорії про давньоруську мовну єдність.
Усі ці мови використовують кирилицю, однак білоруська та українська мови мали в минулому латинські альфабети, зараз русинська використовує в деяких регіонах латиницю.
Сучасне мовознавство заперечує існування стадії спільної східнослов'янської мови, тому віднесення української мови до «східнослов'янських» також є радше даниною академічній традиції.
Східнослов'янські мови до недавнього часу були поширеними лише на території Східної та Центральної Європи. Проте із зростом Російської імперії і її завоюваннями на сході російська мова — представниця східнослов'янських мов почала поширюватися і в Північно-Східній Азії. Подібна ситуація виникла тоді, коли українські емігранти 19-20 століть почали селитися у Канаді, США, Бразилії, Аргентині та інших державах і тим самим поширювати українську мову на різних континентах.
Серед усіх східнослов'янських мов найпоширенішою є російська. Вона є рідною для близько 200 мільйонів осіб, 350 мільйонів людей узагалі володіють нею. Російська мова є офіційною в неслов'янських країнах: Казахстані, Киргизстані, у де-факто окупованих Росією Абхазії та Південній Осетії, та інших регіонах.
Історія
Коли спільна давньоруська мова відокремилася від праслов'янської мови, спільної для всіх слов'ян, важко з'ясувати, хоча в XII столітті спільну мову русів досі в сучасній писемності називають слов'янською.
Генетичні
Ці теорії не відкидають консолідацію, але вважають спільне походження мов важливішим.
Риси, що відрізняють східнослов'янські мови від інших слов'янських — на думку деяких вчених є результатом існування окремої мови.
Вона виділилась з праслов'янської мови у VIII столітті з метатезою плавних, що призвела до першого повноголосся. Друга палаталізація призвела до виділення північних говорів. Консолідація двох говорів дала давньоновгородський діалект. Занепад редукованих у ХІІ столітті поклав початок розпаду єдиної мови. Наступні політичні події — феодальна роздробленість та завоювання Гедиміновичів пришвидшили цей процес. Єдина мова розділилась на дві — східну і західну. Консолідація східної мови на землях, що залишилась під владою Рюриковичів, з давньоновгородським діалектом поклала початок російській мові. Втрати Гедиміновичами земель на користь Ягеллонів призвели до розпаду західної мови на білоруську та українську.
На суперечки між вченими накладається політична ідеологія. Походження, розвиток та історію східнослов'янських мов кожен трактує по-своєму. Відмінність існує навіть у назвах. Мову часів Київської Русі українські мовознавці називають давньоукраїнською, білоруські — давньобілоруською, російські — давньоруською.
У Радянському союзі для широкого загалу подавався дуже спрощений варіант генетичної групи. Існування давньоновгородського діалекту, про який фахівцям відомо з другої половини ХІХ віку, замовчувалось. У той же час у професійній літературі викладались думки цілком консолідаційного характеру.
Ті три діалекти (південно-західний, західний та північно-східний), які в Київський Русі не встигли розчинитися в єдиній давньоруській мові, у зв’язку з розпадом Київський Русі і припиненням інтеграційних процесів дістали можливість розвиватися і лягли в основу мов трьох східнослов’янських народностей – української, російської і білоруської.
— «Порівняльна граматика української і російської мов», 1957 рік
Порівняльна характеристика
Дев'ять спільних рис білоруської, російської та української мов
Дані з болгарської та польської мов наведені для показу відмінностей східнослов'янських мов від південно- та західнослов'янських.
Повноголосся (перше). Праслов'янські співзвуччя «tort», «tolt», «tert», «telt» змінились на «torot», «tolot», «teret», «telet», де «t» — будь-яка приголосна. Є наслідком метатези плавних.
Найбільш виражене в українській мові. У російській літературній мові значно редуковане через велику кількість запозичень з церковнослов'янської з неповноголоссям південного типу.
Праслов'янська мова
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
Болгарська мова
Польська мова
*volga
вільгаць
влага
волога
влага
wilgoć
Послідовний розвиток епентетичного після губних у непочатковій позиції з праслов'янських сполучень губних з
Наявність твердої та м'якої фонеми , : укр.раба, ряба, рос.рад, ряд — лише тверда біл.раб,
Збереження звука у флексії називного відмінка повних прикметників: укр.новий, синій, рос.нóвый, синий — втрата звука біл.новы, сіні.
Дев'ять спільних рис білоруської та російської мов
Акання властиве білоруський літературній мові. У російській мові акання не таке, як в білоруській. Хоча багато російських говорів є повно- або неповноокаючим, літературна російська мова сформувалась у смузі акаючих говорів, що простягалась у міжріччі Волги та Оки. У російській писемності (де переважно зберігається етимологічний принцип) не відображається.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
сава
сова
сова
вада
вода
вода
У білоруській та російській мовах збереглася різниця між первісними та . В українській мові звуки та змішались, давши .
Примітка. Саме на цьому явищі базується фраза з популярної літератури: «Якщо в давніх написах літеру „и“ читати наче це „ы“, то слова звучать як українські».
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
мы
мы
ми
ціха
тихо
тихо
У білоруській та російській мовах найчастіше перейшов в . В українській мові — в (ікавізм).
Білоруська мова
Російська мова Стара орфографія
Російська мова Нова орфографія
Українська мова
белы
бѣлый
белый
білий
абед
обѣдъ
обед
обід
вяха
вѣха
веха
віха
Риса має порівняно велику кількість винятків
Білоруська мова
Російська мова Стара орфографія
Російська мова Нова орфографія
Українська мова
дзе
гдѣ
где
де
рэдзька
рѣдька
редька
редька
мець
имѣть
иметь
мати
хрэн
хрѣнъ
хрен
хрон
Збереження давніх , в білоруській та російській мовах та перехід їх в у новозакритому складі української (ікавізм).
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова Закритий склад
Українська мова Відкритий склад
конь
конь
кінь
коня
стол
стол
стіл
стола
сем
семь
сім
семи
печ
печь
піч
печі
Різна вимова дзвінких приголосних у кінці слова. Оглушення в білоруській та російській мовах при збереженні дзвінкості в українській. Не відображається на письмі.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
хлеб
хлеб
хліб
плоў
плов
плов
Відсутність пом'якшення приголосних у суфіксах -ский, -зкий, -цкий в білоруській та російській мовах. Палаталізація приголосних , , у суфіксах -ський, -зький, -цький в українській мові.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
украінскі
украинский
український
вузкі
узкий
вузький
ліпецкі
липецкий
липецький
Збереження пом'якшення приголосних , , перед , в білоруській та російській мовах. Депалаталізація приголосних перед , в українській мові.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
сястра
сестра
сестра
зелле
зелье
зілля
Закінчення -у (від слів з основою на *-ŏ) в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду у білоруській та російській мовах. Наявність паралельного закінчення –ові, -еві (від слів з основою на *-ŭ) в українській мові.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
брату
брату
братові
сыну
сыну
синові
ткачу
ткачу
ткачеві
Відсутність синтетичної форми майбутнього часу дієслів в білоруській та російській мовах. Наявність її в українській мові.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
буду пісаць
буду писать
писатиму
буду хадзіць
буду ходить
ходитиму
Уживання пасивних дієприкметників теперішнього часу із суфіксом -м- в білоруській та російській мовах. Занепад таких форм в український мові.
Білоруська мова
Російська мова
Українська мова
чытаемы
читаемый
який читається
абразаемы
обрезаемый
який обрізається
Лексика
Східнослов'янська лексика — слова, спільні для української, білоруської і російської мов, відсутні в інших слов'янських. До найпоширенішої східнослов'янської лексики відносять такі слова, як:
Назви тварин: білка, жайворонок, зозуля, кажан, кішка, селезень, снігур, собака;
Назви рослин: гречка, молочай, ожина, осока, смородина, хвощ, щавель;
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 25 червня 2013. Процитовано 20 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Т.В. Баймут М.К. Бойчук М.К. Волинський М.А. Жовтобрюх, Т.П. Малина, С.П. Самійленко. Порівняльна граматика української і російської мов. — Київ : Радянська школа, 1957. — 217 с.
↑Г. Д. Басова, А. В. Качура, А. В. Кіхно, В. П. Мусієнко, Н. Г. Озерова, Г. П. Олейник, Н. П. Романова, О. С. Снітко, О. Є. Творонович Порівняльна граматика російської та української мов: Київ Наукова думка:2003