Сімоне Індзагі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 5 квітня 1976 (48 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
П'яченца, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 185 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 82 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1992-1994 | «П'яченца» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сімоне Індзагі (італ. Simone Inzaghi, нар. 5 квітня 1976, П'яченца, Італія) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри став тренером.
Більшу частину ігрової кар'єри провів у «Лаціо», з яким виграв ряд національних трофеїв, а також Суперкубок УЄФА. Крім цього провів кілька матчів за національну збірну Італії.
У 2016—2021 був головним тренером ФК «Лаціо», з червня 2021 — головний тренер міланського «Інтернаціонале».
Народився 5 квітня 1976 року в місті П'яченца. Вихованець футбольної школи клубу «П'яченца». Не пробившись до основного складу, молодий форвард був відправлений в оренду в «Карпі», в якому провів один сезон, взявши участь у 9 матчах Серії С1. Наступний сезон Сімоне Індзагі провів також на правах оренди у клубі «Новара», який на той момент виступав в Серії С2. У цьому клубі Індзагі забив свій перший гол на дорослому рівні. Два наступних сезони Сімоне Індзагі провів в оренді у нижчолігових клубах «Лумеццане» і «Брешелло».
У 1998 році він повернувся в «П'яченцу», сезон 1998/99 видався для Індзагі дуже вдалим. Сімоне в 30 іграх зумів відзначитися 15 разів і привернув увагу провідних італійських клубів. В підсумку влітку 1999 року Сімоне Індзагі підписав контракт з римським «Лаціо», в якому майже одразу виграє свій перший трофей — Суперкубок УЄФА 1999 року. Загалом перший сезон у складі «орлів» Сімоне провів вдало: Індзагі забив 7 м'ячів у 22 матчах чемпіонату, а також 9 м'ячів в 11 матчах розіграшу Ліги чемпіонів (в тому числі і чотири голи в одній грі проти «Марселя», тим самим повторивши досягнення Марко ван Бастена). В сезоні 1999/00 Сімоне Індзагі у складі «Лаціо» став переможцем Серії А, Кубка та Суперкубка Італії. У цьому ж сезоні Сімоне дебютував і в національній збірній Італії в матчі проти іспанців.
У наступні сезони Сімоне продовжував регулярно грати за римський клуб, проте не був головним голеадором команди, тому вигравши 2004 року другий у кар'єрі Кубок Італії, на початку 2005 року він був відправлений в оренду в «Сампдорію», але його від'їзд був не довгим, і вже наступний сезон він знову почав у складі «Лаціо». Правда, грати він став все менше: за 2 наступних роки він з'явився на полі у матчах Серії А лише 12 разів. Настав час змінити обстановку, і Сімоне перебрався в «Аталанту». Індзагі намагався знову знайти свою гру, але це йому не вдалося: він з'являвся на полі в 19 іграх, але забитими голами не відзначився.
Влітку 2008 року Сімоне Індзагі знову повернувся в «Лаціо», незважаючи на те, що він не був в планах тренера Деліо Россі. У цьому сезоні він забив свій перший м'яч в чемпіонаті з вересня 2004 року у ворота «Лечче», вигравши знову з командою Кубок та Суперкубок Італії. В наступному сезоні 2009/10 він взагалі майже перестав виходити на поле і зігравши 17 січня 2010 року проти «Аталанти» останній матч за клуб, 23 травня 2010 року Індзагі вирішив завершити футбольну кар'єру. Забивши в цілому 55 м'ячів, він став одинадцятим бомбардиром усіх часів в історії «Лаціо».
1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 4 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.
29 березня 2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії під керівництвом Діно Дзоффа в товариській грі з Іспанією (0:2). Сімоне вийшов на 60-й хвилині замість Стефано Фйоре, зігравши разом зі своїм старшим братом Філіппо. Згодом Сімоне зробив ще два виступи за збірну під керівництвом Джованні Трапаттоні, зігравши у товариських матчах Англією (1:0) 15 листопада того ж року і Румунією (2:0) 16 листопада 2003 року.
Після завершення ігрової кар'єри, Сімоне залишився в «Лаціо», де став працювати з юнацькими командами.
7 січня 2014 року призначений головним тренером молодіжного складу «Лаціо», з яким в тому ж сезоні виграв Кубок Італії Прімавери, який молодіжка «орлів» до того не вигравала протягом 35 років. Того ж року виграв з командою і Суперкубок Прімавери, вперше в історії «Лаціо». У сезоні 2014/15 він повторив успіх у Кубку, але програв Суперкубок «Торіно».
3 квітня 2016 року, після звільнення Стефано Піолі, Індзагі став виконувачем обов'язків тренера першої команди «Лаціо». Через тиждень дебютував на тренерській лаві в матчі проти «Палермо» (3:0). З 12 очками в 7 матчах він привів «б'янкоселесті» до восьмого місця у чемпіонаті.
Перед сезоном 2016/17 тренером «Лаціо» був призначений Марсело Б'єлса. Однак, оскільки аргентинський спеціаліст залишив свою посаду через менш ніж тиждень після початку роботи, Індзагі був призначений головним тренером на постійній основі. З командою в першому повноцінному сезоні Індзагі зайняв 5 місце, кваліфікувавшись у Лігу Європи, хоча і програв фінал кубка Італії «Ювентусу» (0:2).
7 червня 2017 року він продовжив свій контракт до 2020 року. Після цього Сімоне взяв реванш у «Ювентуса», вигравши Суперкубок Італії (3:2), ставши першим тренером клубу, який виграв трофей і як гравець, і як тренер.
Сезон 2017–18 років розпочалася з високої ноти, оскільки Лаціо переміг «Ювентус» у Суперкубку Італії з результатом (3:2). Команда знову фінішувала п'ятою в Серії А, пропустивши кваліфікацію Ліги чемпіонів у останньому турі, після домашньої поразки «Мілану» з рахунком (2:3).
У сезоні 2018–19 команда здобула Кубок Італії з рахунком (2:0) над «Аталантою», завоювавши сьомий загальний титул і автоматично пройшовши кваліфікацію до групового етапу Ліги Європи УЄФА.
22 грудня 2019 року Індзагі здобув свій другий Суперкубок Італії з «Лаціо» після перемоги (3:1) над «Ювентусом».
На початку квітня 2021 року, команда на невизначений термін залишилася без головного тренера.
3 червня 2021 року очолив міланський «Інтернаціонале», замінивши на посаді його головного тренера Антоніо Конте.
Симоне Індзагі є молодшим братом Філіппо Індзагі, який також був футболістом та гравцем збірної Італії, а по завершенні кар'єри став футбольним тренером.
Сімоне має двох дітей: Томмазо (нар. 29 квітня 2001 року) у стосунках з Алессією Маркуцці, з якою Сімоне згодом розійшовся) і Лоренцо (нар. 14 квітня 2013 року) у стосунках з Гайєю Лукаріелло.
Сезон | Клуб | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
1993–94 | «П'яченца» | A | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | 0 | 0 | ||
1994–95 | B | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | 0 | 0 | |||
1994–95 | «Карпі» | C1 | 9 | 0 | КІ-C | ? | ? | - | - | - | - | 9 | 0 | ||
1995–96 | «Новара» | C2 | 23 | 4 | КІ-C | ? | ? | - | - | - | - | 23 | 4 | ||
1996–97 | «Лумеццане» | C2 | 23 | 6 | КІ-C | ? | ? | - | - | - | - | 23 | 6 | ||
1997–98 | «П'яченца» | A | 0 | 0 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | 1 | 0 | ||
1997–98 | «Брешелло» | C1 | 21 | 10 | КІ+КІ-C | ?+? | 0+? | - | - | - | - | 21 | 10 | ||
1998–99 | «П'яченца» | A | 30 | 15 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | 30 | 15 | ||
Усього за «П'яченцу» | 30 | 15 | 1 | 0 | - | - | 31 | 15 | |||||||
1999–00 | «Лаціо» | A | 22 | 7 | КІ | 6 | 3 | ЛЧ | 11 | 9 | СК | 1 | 0 | 40 | 19 |
2000–01 | A | 13 | 4 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 9 | 3 | СІ | 0 | 0 | 23 | 7 | |
2001–02 | A | 20 | 5 | КІ | 2 | 1 | ЛЧ | 6 | 0 | - | - | 28 | 6 | ||
2002–03 | A | 18 | 4 | КІ | 3 | 1 | КУЄФА | 8 | 4 | - | - | 29 | 9 | ||
2003–04 | A | 24 | 6 | КІ | 4 | 1 | ЛЧ | 5 | 3 | - | - | 33 | 10 | ||
2004–05 | A | 12 | 1 | КІ | 1 | 0 | КУЄФА | 3 | 1 | СІ | 0 | 0 | 16 | 2 | |
2004–05 | «Сампдорія» | A | 5 | 0 | КІ | 2 | 0 | - | - | - | - | 7 | 0 | ||
2005–06 | «Лаціо» | A | 7 | 0 | КІ | 2 | 1 | Інт | 0 | 0 | - | - | 9 | 1 | |
2006–07 | A | 5 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | 5 | 0 | |||
2007–08 | «Аталанта» | A | 19 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | 19 | 0 | ||
2008–09 | «Лаціо» | A | 9 | 1 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | 10 | 1 | ||
2009–10 | A | 3 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЄ | 0 | 0 | СІ | 0 | 0 | 3 | 0 | |
Усього за «Лаціо» | 132 | 28 | 20 | 7 | 43 | 20 | 1 | 0 | 196 | 55 | |||||
Усього за кар'єру | 162 | 63 | 23 | 7 | 43 | 20 | 1 | 0 | 329 | 90 |
Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|
29-3-2000 | Барселона | Іспанія | 2 – 0 | Італія | товариський матч | - | 60' |
15-11-2000 | Турин | Італія | 1 – 0 | Англія | товариський матч | - | 61' |
16-11-2003 | Анкона | Італія | 2 – 0 | Румунія | товариський матч | - | 55' |
Усього | Матчів | 3 | Голів | 0 |
Станом на 25 грудня 2023
Team | Nat. | From | To | Record | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
М | Пер | Н | П | ГЗ | ГП | Різ | Пер % | ||||
«Лаціо» | 3 квітня 2016 | 27 травня 2021 | 251 | 134 | 45 | 72 | 463 | 325 | +138 | 53,39 | |
«Інтернаціонале» | 1 липня 2021 | донині | 133 | 86 | 23 | 24 | 257 | 114 | +143 | 64,66 | |
Усього
|
384 | 220 | 68 | 96 | 720 | 439 | — | 57,29 |
{{cite web}}
: Проігноровано невідомий параметр |autore2=
(можливо, |author2=
?) (довідка)
Наставник Лацио не сможет управлять командой в ближайшем матче.
|
|
|