Тайванське генерал-губернаторство | |||
---|---|---|---|
| |||
Адм. центр | Тайхоку | ||
Країна | Японська імперія | ||
Офіційна мова | Японська (Де-факто) | ||
Населення | |||
- повне | |||
Площа | |||
- повна | |||
Дата заснування | 1895 | ||
Дата ліквідації | 1945 | ||
| |||
| |||
|
Тайва́нське генера́л-губерна́торство (яп. 【台湾総督府】, たいわんそうとくふ, Тайван сōтоку-фу) — адміністративно-територіальна одиниця Японської імперії в 1895—1945 роках на Тайвані й прилеглих островах, генерал-губернаторство.
Створене 17 червня 1895 після перемоги Японії у японсько-цінській війні й приєднання Тайваню. На момент створення було військово-колоніальною установою.
За положенням від 1896 про Тайванське генерал-губернаторство перетворювалося на окрему адміністративно-територіальну одиницю. Очолювалося генерал-губернаторами, які призначалися винятково з числа японських генералів або генерал-лейтенантів армії чи флоту; вони були повноважними управителями Тайваню у цивільних і військових справах. Адміністративний центр і резиденція генерал-губернатора розташовувалася в місті Тайпей.
До 1919 усі чиновники генерал-губернаторства були військовими; згодом Тайванське головнокомандування було відокремлене від адміністрації генерал-губернаторства, а чиновницькі посади змогли займати цивільні особи.
У 1936 японська влада повернула систему, що існувала до 1919. Уряд генерал-губернаторства складався з внутрішнього відділу (цивільні справи, фінанси, економіка, поліція), юридичної палати, відділу комунікацій, відділу торгівлі, а також регіональних урядів. Японська колоніальна влада проводила пацифікацію етнічного китайського й аборигенного населення, японізацію освіти й культурної сфери, встановила монополію на торгівлю опіумом і тютюном, займалася продажем тайванської цінної деревини до Японського архіпелагу. Ліквідоване 25 жовтня 1945 після поразки Японії у Другій світовій війні та передачі Тайваню Китайській Республіці.
Генерал-губернатори Тайваню (яп. 【台湾総督】, たいわんそうとく, Тайван сōтоку).
|