Крістоф Віллібальд Глюк
| Крістоф Віллібальд Глюк | |
|---|---|
| нім. Christoph Willibald Ritter von Gluck | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 липня 1714 |
| Місце народження | Erasbachd, Берхінг, Ноймаркт, Верхній Пфальц, Баварія |
| Дата смерті | 15 листопада 1787 (73 роки) |
| Місце смерті | Відень, Габсбурзька монархія |
| Причина смерті | інсульт |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Роки активності | з 1741 |
| Громадянство | Богемське королівство і Ерцгерцогство Австрія |
| Професія | Композитор |
| Освіта | Карлів університет |
| Вчителі | Giovanni Battista Sammartinid |
| Відомі учні | Franz Ignaz von Beecked і Jan Antonín Koželuhd |
| Інструменти | орган |
| Мова | французька і італійська |
| Жанри | опера, класична музика і балет |
| Нагороди |
 |
 Твори у Вікіджерелах Файли у Вікісховищі | |
Крі́стоф Ві́ллібальд Глюк (нім. Christoph Willibald Ritter von Gluck; 2 липня 1714 — 15 листопада 1787) — німецький композитор, представник музичного класицизму. Автор 49 опер, вважається реформатором оперного мистецтва, що відкрив нові шляхи розвитку жанру, наголосивши на важливості підпорядкування всіх засобів виразності єдиному драматургічному задуму. Глюк був різнобічно обдарованим музикантом — він грав на багатьох інструментах, співав, добре знав особливості балетного мистецтва. Разом з віденським балетмейстером і лібретистом Г. Анджоліні він створив і поставив на сцені кілька хореографічних драм. Глюк був також видатним оперним диригентом. Діяльність Глюка сприяла підвищенню рівня оперного виконання, тому що композитор ставив перед артистами складні й відповідальні завдання.
Біографія
Народився в Ерасбасі (Баварія). У 1726 році вступив у єзуїтську колегію в чеському місті Комотау, де провчився 6 років і співав у хорі шкільної церкви. У ці роки Глюк оволодів грецькою й латинською мовами, ознайомився з античною літературою й поезією, що в класичну епоху було необхідне оперному композиторові, адже оперне мистецтво ґрунтувалося переважно на античній тематиці.
У 1726—1732 роках навчався на факультеті філософії у Празькому університеті, одночасно продовжував заняття музикою під керівництвом Богуслава Чорногорського.
1736 року у Відні написав перші опери на тексти Метастазі.
У 1737—1746 роках вдосконалював майстерність у Мілані під керівництвом Джованні Саммартіні, написав опери-серіа, які були поставлені в оперних театрах Італії.
1746 року Глюк переїхав до Лондона. В Англії він написав опери-серіа «Артамена» й «Падіння гігантів».
Наступний важливий період у творчій діяльності Глюка пов'язаний з роботою в сфері французької комічної опери для французького театру у Відні (1750—1773), куди він переїхав після перебування в ряді інших країн. У Відні 1756 року Глюк був нагороджений Орденом Золотої шпори, який отримав від папи Бенедикта XIV.
5 жовтня 1762 року у Відні була поставлена опера «Орфей» на текст Кальцабіджі. Ця опера вважається початком оперно-реформаторської діяльності композитора. Через п'ять років після «Орфея», 26 грудня 1767 року там же, у Відні, відбулася прем'єра опери Глюка «Алкеста». В «Алкесті» композитор ще більш послідовно, ніж в «Орфеї» втілив свої музично-драматичні принципи. Живучи й працюючи в 1760-і роки у Відні, Глюк відбив у своїй творчості особливості складного в цей період віденського класичного стилю.
У квітні 1774 року в Парижі відбулася перша постановка нової опери Глюка «Іфігенія в Авліді», французьке лібрето якої написав Дю Рулле за мотивами трагедії Жана Расіна тієї ж назви. Ця постановка викликала бурхливу реакцію в музичному світі.
Оперна реформа
 | Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2013) |
Творчість
Глюк є автором 49 опер, серед яких найвідоміші — «Орфей і Еврідіка», «Альцеста», «Іфігенія в Тавриді». Ці твори характеризуються глибоким ідейним змістом, прагненням до вираження сильних почуттів, людяністю, поєднанням піднесеної простоти й монументальності, трагічного пафосу і ліризму. Головним досягненням композитора стало підпорядкування всіх засобів виразності оперного спектаклю єдиному драматургічному задумові. Прагнучи перебороти номерну структуру опери, Глюк поєднував окремі епізоди у більш ланцюги, сполучені єдиним драматичним розвитком, підсилював у речитативних епізодах декламаційну виразність, в аріях відмовився від зовнішньої віртуозності, значно драматизував і підвищив роль хору й оркестру. По-новому трактував композитор і увертюру, розглядаючи її як «вступний огляд змісту» (особливо показова в цьому змісті увертюра до «Іфігенії в Авліді»).
Внаслідок корінних перетворень опери-серіа Глюк створив класичний тип музичної драми. Глюк передбачив ряд важливих рис наступного часу — інтонації епохи Великої французької революції і деякі елементи музичного романтизму. Він вплинув на творчість Л. Керубіні, Г. Спонтіні, Л. Бетховена, а потім Г. Берліоза, Ф. Ліста й особливо Р. Вагнера.
Примітки
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Глюк Кристоф Виллибальд // Большая советская энциклопедия: / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ http://www.gutenberg.org/files/16248/16248-h/16248-h.htm
- ↑ http://www.naxos.com/mainsite/blurbs_reviews.asp?item_code=8.660064&catNum=660064&filetype=About%20this%20Recording&language=English
- ↑ The New Grove Dictionary of Music and Musicians / S. Sadie, N. Fortune — OUP, 1980.
- ↑ The New Grove Dictionary of Opera / S. Sadie, C. Bashford — 1992.
- ↑ http://www.nytimes.com/1990/09/17/arts/review-opera-chicago-season-opens-with-gluck-s-alceste.html
- ↑ http://www.nytimes.com/1991/02/10/arts/classical-music-gluck-momentarily-neglected-awaits-a-new-tide-of-fashion.html
- ↑ http://www.bluebeat.com/albums/11113/Gluck-Don-Juan~-Semiramis
- ↑ Hayes, Jeremy, et al. (1992). «Gluck, Christoph Willibald» in The New Grove Dictionary of Opera, edited by Stanley Sadie. London: Macmillan. ISBN 0-333-73432-7., див.List of operas by Christoph Willibald Gluck
Джерела
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Крістоф Віллібальд Глюк |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крістоф Віллібальд Глюк |
- Музыкальная энциклопедия : : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
- Крістоф Віллібальд Глюк: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Ноти в архіві Werner Icking Music Archive
- Вільні ноти авторства Christoph Willibald Gluck на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
Література
- Gaspare Scuderi Orfeo; guida attraverso il dramma e la musica, 1924.
- Рыцарев С. Кристоф Виллибальд Глюк. — М.: Музыка, 1987.
- Кириллина Л. Реформаторские оперы Глюка. — М.: Классика-XXI, 2006. 384 с. — ISBN 5-89817-152-5
