Франсіс Пуленк | |
---|---|
фр. Francis Poulenc | |
Основна інформація | |
Дата народження | 7 січня 1899 |
Місце народження | Париж, Франція |
Дата смерті | 30 січня 1963 (64 роки) |
Місце смерті | Париж |
Причина смерті | інфаркт міокарда |
Поховання | Пер-Лашез і Grave of Poulenc-Manceauxd |
Громадянство | Франція |
Віросповідання | католицтво |
Професії | композитор, піаніст, хореограф, лібретист |
Освіта | Кондорсе |
Вчителі | Шарль Кьокленd і Ricard Viñesd |
Інструменти | фортепіано |
Жанри | опера, класична музика і духовна музика |
Нагороди | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Франсіс-Жан-Марсель Пуленк (фр. Francis Jean Marcel Poulenc; 7 січня 1899, Париж, Франція — 30 січня 1963, там же) — французький композитор, піаніст, критик, учасник групи французької шістки.
Народився у глибоко релігійній патріархальній сім'ї. З п'яти років починає навчатися гри на фортепіано: спочатку під орудою матері, потім — у племінниці Сезара Франка Буте де Монвель. З п'ятнадцяти років вчиться у класі фортепіано Р. Віньєса, а дещо пізніше — у класі композиції та поліфонії Ш. Кеклена. У ранні роки захоплювався творчістю Шабріє, Дебюссі, Равеля. Великий вплив на нього мала музика Стравінського.
11 грудня 1917 року відбулася прем'єра «Негритянської рапсодії» Пуленка для струнного квартету, флейти, кларнета і баритона, що зробила ім'я композитора відомим. З 1920-го входив до «Французької шістки», що перебували під певним впливом Е. Саті й обстоювали національну специфіку музичної мови проти іноземних впливів. У 20-х роках Пуленк здебільшого працює у жанрі вокальної та інструментальної мініатюри. Перший великий твір — балет «Лані», був написаний Пуленком у 1923 році на замовлення Сергія Дягілева. Починаючи з 1933 р. багато виступав як акомпаніатор разом зі співаком П'єром Бернаком, першим виконавцем багатьох вокальних творів Пуленка. Наприкінці 1930-х років Пуленк приєднується до Народної музичної федерації, а в роки окупації бере участь у Русі Опору.
Творчість Пуленка охоплює широке коло жанрів. Ранній творчості властиві переважно «легкі» концертні твори, він нерідко користувався джазовими ритмами, знаходив незвичайні інструментальні фарби. Такими є відомі цикли фортепіанних п'єс Пуленка — «Вічні рухи», «Сюїта», «Експромти», «Прогулянки», а також соната для кларнета й фагота, соната для фортепіано на 4 руки та інші. У цих п'єсах відбилося блискуче володіння Пуленка фортепіано.
Пуленк багато писав на тексти сучасних йому поетів (Кокто, Елюар, Араґон, Аполлінер, Ануй), та на тексти поета XVI ст. П'єра де Ронсара. Вокальні цикли «Вірші Ронсара» (Poèmes de Ronsard, 1924—1925) і «Галантні свята» (Fêtes galantes, 1943) — у числі найбільше, що виконують часто творів, композитора. Пуленк був чудовим концертмейстером. Вокальним творам Пуленка властива мелодійність. Спираючись на традиції французької народної пісенності, розвивав також принципи музичного інтонування К. Дебюссі й вокальної декламаційності М. П. Мусоргського. Залишаючись переважно в рамках тональної системи, Пуленк використав ускладнені гармонічні засоби (багатотерцієві структури, елементи політональності).
У зрілій творчості Пуленка є присутня велика кількість творів великої форми, зокрема опери: «Груди Тирезія» (Les Mamelles de Tiresias, 1944), трагічна «Діалоги кармеліток» (Les Dialogues des Carmelites, 1957), а також лірико-психологічна моноопера «Людський голос» (La voix humaine, 1959).
для солістів, хору й оркестру
для оркестру
концерти для інструментів з оркестром
для фортепіано
камерні інструментальні ансамблі;
| хори з інструментальним супроводом
хори a cappella
для голосу з оркестром-
для голосу з інструментальним ансамблем
для голосу з фортепіано романси на вірші П. Елюара, Ґ. Аполлінера, Ф. Ґарсії-Лорки, М. Жакоба, Л. Араґона, Р. Десноса;
музика для драматичного театру, кіно та ін. }}